Най все буде Тернопіль! — публічний цифровий архів історії міста

Музичне життя Тернополя

4 березня 2018 року, 14:05

Музика і спів, особливо хоровий, посідали важливе місце у культурному житті Тернополя XIX століття. Спочатку тернополяни зустрічалися із співом і музикою в основному в церкві та костьолі, а згодом музика проникла у будинки тернопільського міщанства, де з’явилися своєрідні салони. З відкриттям у Тернополі гімназії і шляхетського конвікту (1820 р.), які були аж до 1848 року в руках єзуїтів, стала відчутною театралізованість костьольних відправ. До цього спричинились оркестр і хор вихованців конвікту. Хори також супроводжували Служби Божі у міських церквах.

У двадцятих роках XIX століття на різних офіційних урочистостях виступав оркестр місцевого гарнізону: гусари влаштовували танцювальні забави, на яких грала військова музика. Так, у 1827 році в одній із вілл відбувся музичний вечір і забава за участі полкової музики. Можливо, це й був перший публічний тернопільський концерт.

У п’ятдесятих роках XIX ст. у місті славився дім Антона Ліпінського – брата відомого польського скрипаля Кароля Ліпінського, – який був осередком музичного життя. Антон був чудовим віолончелістом, він разом із дружиною-піаністкою давав концерти для друзів і гостей. Звучала тут і музика, написана ще одним братом – Феліксом Ліпінським.

Місцем, де відбувалися перші музичні концерти у Тернополі, стала зала Нового замку (стояв південніше Старого замку, зруйнований під час Другої світової війни, а на цьому місті збудовано готель «Тернопіль»). Єзуїти запрошували до конвікту музикантів, які давали концерти і в замковій залі. Частим гостем у Тернополі був знаний скрипаль Нікодим Бернацький. У 1857 році він дав концерт на користь будівництва нового тернопільського шпиталю (так починалася історія тодішнього довгобуду – сучасної міської лікарні №1). А у 1859 році скрипаль грав для вихованців конвікту.

Особливо пожвавилося музичне життя Тернополя у 70-х роках XIX століття: група інтелігентів-меломанів почала регулярно запрошувати на концерти у замкову залу музикантів зі Львова і навіть Варшави. У 1870 році тут давав концерт скрипаль із Варшави Владислав Рурський, часто із заїжджими знаменитостями виступали і місцеві аматори. Скажімо, під час концерту Кароля Ліпінського у березні 1872 році грали і місцеві таланти Ольга Созанська, Леон Флейшман, Еміль Ясінський та инші. А в лютому 1873 року у залі повітової ради концертував гітарист Станіслав Щепанський. Дохід від концерту він віддав на розвиток народної освіти.

Концертне життя Тернополя набирало обертів і спричинилося до утворення у березні 1877 року «Товариства друзів музики», до кола інтересів якого увійшла турбота про розвиток культури і музики в місті. На початку свого існування товариство налічувало 125 членів. 16 квітня 1877 року новоутворене об’єднання меломанів під керівництвом Владислава Вшелячинського давало перший концерт у залі Нового замку. А під час наступного концерту 28 листопада 1877 року тернополяни познайомилися із новоствореним чоловічим хором.

З 1877 року при Товаристві починає працювати музична школа, яку очолив Владислав Вшелячинський. Тут учили грати на фортепіано, скрипці та віолончелі, навчали азів гармонії і композиції. Школа мала свої жіночий і мішаний хори, саме тут навчалася і юна Соломія Крушельницька.

Активну участь у діяльності Товариства брали представники місцевої влади – повітовий староста, бургомістр, урядовці державних установ. З 1883 року при товаристві почав діяти драматичний гурток. У 1887 році, коли Товариство відзначало 10-річний ювілей, у виставі, підготовленій з цієї нагоди, головні партії виконували Соломія Крушельницька, Володимир Лучаківський (крайовий адвокат, майбутній мер), Марія Пйонткович, Ян Варешкович та Альфред Мельчановський.

Об’єднання меломанів, організовуючи щорічні концертні сезони, відіграло важливу роль у розвитку музичного життя міста. Спочатку у його діяльності брали участь й українці, але згодом товариство стає суто польським. У 1933 році «Товариство друзів музики» переходить у власний будинок на вулиці Сенкевича (сучасна вул. Крушельницької). При осередку і далі діяла музична школа. У той час Товариство очолював міський бургомістр Володимир Ленкевич.

Говорячи про культурне життя Тернополя, не можна оминути приміщення польського товариства «Сокул» (збудоване у 1891 році). Сьогодні у цьому реконструйованому будинку розміщений Палац кіно. Саме тут у 1893 році виступали Олександр Мишуга і Соломія Крушельницька. Кошти від цього концерту призначалися на будівництво бурси – гуртожитку для шкільної молоді. У залі «Сокула» з успіхом пройшов ще один концерт відомої співачки –
у 1898 році, перед її від’їздом до Варшавської опери. Також на цій сцені з «Тернопільським Бояном» співав Модест Менцинський, виступали актори театру «Руської бесіди». Конфлікт 1901 року під час Шевченкових урочин поклав край спільному використанню зали українцями і поляками: «Сокул» залишився вогнищем поль­ської культури, місцем забав польської еліти.

А ми повернемося до історії утворення вже згаданого музичного товариства «Тернопільський Боян», яке стало осередком музичної культури життя української спільноти. Засновниками «Бояна» у 1900 році стали Олександр Гриневицький, Володимир Левицький, Іван Копач, Омелян Терлецький, Юрій Ґеців, Михайло Юрків, Євген Топольницький, Володимир Загайкевич, Яків Миколаєвич, Степан Бохенський, Леопольд Кручковський. Метою товариства, як зазначалося у статуті, було «плекання головно українського руського співу як хорального, так і сольового, а рівно ж музики інструментальної». Окрім того, товариство організовувало конкурси, підтримувало хори та музичні видання. Традиції перших диригентів «Бояна» – Остапа Нижанківського та Дениса Січинського продовжили Омелян Терлецький, Іван Копач, Володимир Менцінський, Василь Безкоровайний та Амвросій Березовський. Відтак хор «Тернопільського Бояна» славився далеко за межами краю, виконуючи народні пісні, твори М. Лисенка, Д. Січинського, С. Воробкевича, С. Людкевича, Д. Бортнянського, А. Вахнянина і навіть складні партії із опер Р. Ваґнера. «Боян» був постійним учасником Шевченківських урочин та инших українських імпрез, організовував концерти відомих співаків та музикантів. 24 травня 1931 року відбувся великий ювілейний концерт з нагоди 30-річчя «Бояна», а через 8 років, після «визволення», на базі Товариства було створено Тернопільську обласну хорову капелу, яку згодом розформували.

У 1928 році у Тернополі було утворено філію «Музичного товариства ім. Лисенка». Її засновниками стали Василь Безкоровайний, о. Омелян Ваврик, Іван Топольницький, Осип Сіяк, Василь Хирівський, Данило Щуровський. Це товариство, як зазначалося у статуті, сприяло «не тільки світській і духовній музиці, а й вихованню своїх членів у дусі справді українському». При Товаристві діяла філія Українського музичного інституту ім. Лисенка, яка утримувала музичну школу, що мала право прилюдности – тобто видавала свідоцтва державного зразка. Першою учителькою гри на фортепіано у ній була Ірина Крих. Згодом педагогічне коло поповнили Стефанія Трояк-Дзядів, Ірина Су­лима-Мисюк, Ірина Миколаєвич-Маркевич, а клас скрипки вів Юрій Крих. Саме він заснував при інституті оркестр із учнів та аматорів. Гри на віолончелі вчили Василь Безкоровайний, Юрій Салтирник, а співу – Софія Коренець-Стахевич. Двічі на рік відбувалися прилюдні виступи учнів та іспити. На них зі Львова приїжджали Станіслав Людкевич та Василь Барвінський. При філії також існував струнний квартет у складі Ю. Криха, Б. Рипнійського, А. Березовського та Ю. Сал­тирника, який виконував твори Моцарта і Бетховена. У 1939 році музичний інститут перетворили у музичну школу.

ЛЮБОМИРА БОЙЦУН / Джерело


Залиште відгук

Ваше ім"я:

Відгуки:

Формулы на латехе: $$f(x) = x^2-\sqrt{x}$$ превратится в $$f(x) = x^2-\sqrt{x}$$.
Для выделения используйте следующий код: [i]курсив[/i], [b]жирный[/b].
Цитату оформляйте так: [q = имя автора]цитата[/q] или [q]еще цитата[/q].
Ссылку начните с http://. Других команд или HTML-тегов здесь нет.

Сколько будет 34+2?

По темі «Музика»

ОСТАННІ НОВИНИ

Ще у розділі «База»

Последние комментарии на сайте