Най все буде Тернопіль! — публічний цифровий архів історії міста

Тернопільські євреї

4 березня 2018 року, 13:23

Тернопіль

Tаrnopоl (пол.), טארנאפאל (їдиш), Ternopol,
Ternopil, Tarnopol, טרנופול (іврит)

Вважається, що Тернопіль, як місто, заснував краківський каштелян коронний гетьман Ян Тарновський. 1540 р. король Зиґмунд І Старий (Zygmunt I Stary, Žygimantas Senasis, 1467-1548) дарував йому це місто та теребовлянський повіт для того, щоб у вже існуючому поселенні він збудував фортецю. 1548 р. замок і фортечні стіни були збудовані.

У привілеї 1566 року згадуються тернопільська фортеця та її фундатор. У зв'язку із значними витратами на будівництво місто звільняється від багатьох податків. Укріпив і добудував замок вже син Яна Тарновського — Кшиштоф. Чимало коштів у добудову і розширення замку вклав Томаш Замойскі, який отримав місто як посаг своєї дружини Катерини, дочки відомого українського культурного діяча і мецената князя Костянтина Острозького (1460-1530) .

1548 р. місто отримало маґдебурзьке право, а також право на проведення щотижневих торгів і трьох ярмарків на рік. Зрозуміло, що це привабило до міста євреїв. Найдавніші дані про єврейську громаду у Тернополі відносяться до 1540 р. У XVII ст. у Тернополі мешкає уже близько 300 єврейських родин.

Здійснивши в 70-х роках XVII століття поїздку Річчю Посполитою, фризький мандрівник Ульріх фон Вердум (Ulrich von Werdum, 1632-1682) у своєму «Щоденнику подорожі…» писав про Тернопіль: «Це місто на Волині — спадкова власність пана Конєцпольского, Долинського старости. Лежить біля схилу згаданого пологого пагорба. З трьох боків його оточує велике озеро і розлогі болота. Четвертий бік захищений від поля досить широким ровом та обведений валом із двома масивними вежами на кутах і однією посередині, яка служить і брамою. Замок височіє з північного заходу від міста, саме посередині ставу, має великі, побудовані в італійському стилі будівлі з каменю: мури і вежі на заході й півдні боронять замок навіть там, де навколо тягнеться озеро. Від міста пролягає сухий рів із земляним валом і частоколом».

Для оборони замку утримувався невеликий загін залоги. Як свідчить інвентар 1672 року, тоді його очолював бурґграф, купець і міщанин Елізар Кунцевич (Elizar Kuncewicz), який отримував за це щорічно 80 злотих. Крім того, обширний дитинець використовувався також як місце муштри міщан, зокрема і євреїв, які час від часу були зобов'язані приходити сюди із особистою зброєю (мушкетами, порохом, ґнотами).

Серйозних руйнувань замок зазнав під час нападів турків і татар у 1575, 1589, 1672 роках. А в 1675 році паша Ібрагім Шишман (Ibrahim Shyshman) на кілька тижнів отаборився під Тернополем і тримав місто в облозі. Розлючені невдачею під Теребовлею, ординці спалили замок, повністю зруйнували решту фортифікаційних споруд, висадили в повітря обидві вежі, спустили воду зі ставу. Сліди руйнувань залишилися надовго. В інвентарі 1690 року згадується, що замок був у суцільних руїнах, міст — без ланцюгів, в'їзна брама — без даху. Тоді ж пошкоджено вали і підмурівки, а спалене житлове приміщення перетворене на стайні.

Місто та євреї Тернополя постраждали і під час козацько-шляхетських війн Богдана Хмельницького, коли його військо йшло маршем з Золочева. Були і єврейські погроми під час Барської конфедерації 1770 р., коли шляхта штурмувала Тернопіль.

Незважаючи на незгоди, у Тернополі того часу квітло єврейське інтелектуальне життя. Одним з найбільш знаних єврейських мислителів XVII ст. у Тернополі був талмудист раббі Авраам бен Беньямін Аарон (Rabbi Abraham ben Benjamin Aaron, пом. 1642 у Бересті). У 1636 р. він був рабином Тернополя. Його книга «Тур Орах Хаім» (Tur Orah Hayyim) продовжила думки, викладені у книзі його батька раббі Беньяміна Аарона (Rabbi Benjamin Aaron, пом. 1620 р.) під назвою «Масат Біньямін» (Masat Binyamin).

Не менш цікавою особистістю є і раббі Аріє Льоб бен Саул (Rabbi Aryeh Loeb ben Saul, 1690-1755). Він народився у родині краківського рабина. Вчився у Альтоні (Німеччина), у свого тестя раббі Цві Ашкеназі (Rabbi Zebi Ashkenazi) , а згодом у Амстердамі. Повернувшись до Речі Посполитої, стає рабином Дуклі і нарешті Тернополя. Тут йому не повелося — були й місцеві претенденти на цю посаду. Помер він у Амстердамі, куди його, на відміну від Тернополя, запросили. Він не написав жодної книги, однак був активним учасником теологічних дискусій того часу у єврейському середовищі, зокрема дискусії між Яковом Емденом (Jacob Emden) та Йонатаном Ейбешюцом (Jonathan Eybeschütz).

Иншим єврейським мислителем, який жив того часу у Тернополі, був раббі Шмуель Мойсей Пінхас (Rabbi Samuel Moses Phinhas, пом. 1806 у Познані). У Тернополі він мешкав у 1795-1801 рр., був нащадком відомого раббі Йошуа (Rabbi Joshua, пом. 1648), автора трактату «Маґіне Шломо» (Maginne Shelomoh). Сам же написав книгу «Бет Шмуель Аарон» (Bet Shemuel Aharon, Novidvor, 1806) .

Окрасою єврейського Тернополя була Стара синаґоґа на Подолі. Вона стояла трохи вище від сучасного музичного училища, вражала довершеністю строгих готично-ренесансних форм. У її архітектурі відчувалася витонченість і виразний східний вплив. Кам'яна будівля божниці утворювала прямокутник зі стрілчастими вікнами. Єдиною оздобою був аттик, прикрашений аркадою. Власне, красу споруди, вишукану і стриману, творила цілісність форм, вільна від неконструктивних додатків. Ульріх фон Вердум писав, що такої гарної, збудованої з каменю синаґоґи він не бачив ніде у Польщі. Художню цінність становило внутрішнє оздоблення божниці. Це були оригінальної форми свічники, які доповнювали ажурне плетиво металевих елементів прикрас, старовинні гапти.

До синаґоґи прилягали вулиці Бабада і Старошкільна, чиї назви пов'язані з історією єврейства Тернополя. Назва Старошкільна свідчила, що тут була стара єврейська школа — хедер. Потім її розвинули у школу Йосефа Перля (1773-1839) (Joseph Perl, יוסף פערל). Бабади — відома на Тернопіллі родина рабинів. Один із них — раббі Герш Бабад — був служителем старовинної божниці. Ще одна вулиця у цьому районі носила ім'я барона Моріца фон Гірша (Maurice (Zvi) de Hirsch, чи Baron Moritz von Hirsch auf Gereuth, 1831-1896) — єврейського філантропа, засновника доброчинної фундації, яка розвивала єврейське шкільництво.

Під час Другої світової війни нацисти спалили і зруйнували Стару синаґоґу на Подолі. У вирі вогню згоріли і єврейські книги та аннали громади. Рештки старовинної будівлі розібрано вже у 50-х роках.

Було в історії Тернополя і Західного Поділля і таке адміністративне утворення, як Тернопільський край (1809-1815) . Упродовж 1809 року Тернопільщина чотири рази переходила з рук у руки: спочатку — австрійське правління, потім — так зване французько-галицьке військо, представником якого була президія уряду адміністрації Тернопільського повіту під протекторатом цісаря Франца І (Franz II, Erwählter Römischer Kaiser, Franz I Kaiser von Österreich, 1768-1835) та імператора Наполеона І (Napoléon Bonaparte, 1769-1821). Але 20 червня 1809 року на зміну цій маріонетковій президії знову прийшла австрійська влада. Та й вона протривала усього сім днів. Від 28 червня до 14 грудня було встановлено російське та австрійське цивільне управління. За Шьонбрунським трактатом Західне Поділля, без міста Броди, перейшло до Росії. Указом Алєксандра І (Александр I (Благословенный), Александр Павлович, 1777-1825) від 14 серпня 1810 року цю територію назвали «Тернопільським краєм». Керувати ним доручили Ігнатію Антоновичу Тальсу. І тільки 6 серпня 1815 року ця територія знову увійшла до складу Австрії.

З Тернополем початку ХІХ ст. щонайперше пов'язане ім'я відомого єврейського просвітителя Йосефа Перля (Joseph Perl, 1773-1839) . Саме єврейське просвітництво народилося у Берліні. Його головним ідеологом був єврейський філософ Мойсей Мендельсон (Moses Mendelssohn, 1729-1786) . Він хотів відродити европейське єврейство до нового життя. Тому послідовники його й назвали третім Мойсеєм, після біблійного Мойсея та філософа Мойсея Маймоніда. Єврейською мовою рух єврейських просвітителів називався Гаскала — Haskalah. Цими ідеями переймається багато євреїв з Чехії, Польщі, Галичини, як-от Ізраель Замосьць (Israel Samoscz), Герц Гомберґ (Herz Homberg), Ісаак Сатанов (Isaac Satanow), та Соломон Дубно (Solomon Dubno) . Ідеї Вольтера (Франсуа-Мари Аруе, Fran?ois Marie Voltaire, 1694-1778) та цих єврейських просвітителів вплинули навіть на австрійського цісаря Йосифа ІІ (Joseph II Benedikt August Johann Anton Michael Adam von Habsburg, 1741-1790). Наприкінці ХVIII ст. він видав ряд едиктів, які якоюсь мірою і були реалізацією програми Гаскали і певним чином регулювали життя євреїв. Реалізуючи свою та імперську просвітницьку програми, прихильники Гаскали — маскіли — починають відкривати по всій Галичині єврейсько-німецькі школи.

Прихильником Гаскали був і тернополянин Йосеф Перль. Він народився у заможній тернопільській родині. Як людина поступова, яка багато зробила для емансипації галицького єврейства, він був відзначений численними нагородами як австрійського цісаря, так і російського царя. Безсумнівною його заслугою для міста було те, що 1813 р. він відкрив у Тернополі та Галичині першу єврейську світську школу, де вивчали іврит, німецьку мову та инші дисципліни. Нагороди батька дозволили потім його сину Міхаелю відкрити у місті першу єврейську фармацію. Це була перша фармація, яку дозволили відкрити у Австрійській імперії єврею. Йосеф Перль захищав євреїв за будь-яких обставин. Його однодумцями та друзями стали инші прихильники Гаскали — уродженець Бродів Нахман Коген Крохмаль (Nachman Kohen Krochmal) та тернопільський раббі Шмуель Йосеф Рапопорт. За їхньою підтримкою він був призначеним крайсрабином (Kreisrabbiner) Тернополя. Перль був гарячим прихильником релігійних реформ. У 1819 р. він своїм коштом відкриває у Тернополі поступову (реформістську) синаґоґу — Темпель (Tempel für Geregelten Gottesdienst) з хором, що не характерне для ортодоксальної синаґоґи — бет кнессету. Це викликає неоднозначне сприйняття у консервативній, переважно хасидській та мітнаґідській громаді Тернополя. І навіть тодішній тернопільський рабин та товариш раббі Рапопорт дещо відсторонюється від занадто прогресивних, на його думку, ініціатив Йосефа Перля. Однак просвітителі-маскіли все ж перемагають. Бо вже 1904 р. раббі Темпеля др. Таубелес (Dr. Taubeles), крім всього иншого, викладає релігію для євреїв у Тернопільській гімназії. Під псевдонімом Obadiah ben Pethahiah Перль публікує сатири, спрямовані проти хасидів «Меґалех Темірін» (Megalleh Тemirin, Vienna, 1819), які потім довший час приписували раббі Рапопорту. Це була розумна пародія на мову книги «Зогар» — основної книги єврейських містиків. Окрім того, він опублікував ще дві книги у тому самому стилі «Дібре Цаддікім» (Dibre Zaddikim) та «Боген Цаддік» (Bohen Zaddik, Prague, 1838) . А також написав розділ, який стосується хасидизму, у фундаментальній книзі німецького історика Ісаака Маркуса Йоста (Isaak Markus Jost) «Історія юдаїзму та його сект» (Geschichte des Judenthums und Seiner Sekten, ІІІ. 185 et seq., Leipzig, 1859).

Варто більш детально згадати і його однодумців та послідовників. Зокрема, Нахмана Когена Крохмаля (Nachman Kohen Krochmal, 1785-1840). Він народився не у Тернополі, а у Бродах. Розпочав своє навчання, як і всі хлопчики, з вивчення Тори. Потім одружився з дочкою багатого купця Габермана (Haberman) , мешкав із родиною тестя у Жовкві, де продовжив свої студії, починаючи з твору Мойсея Маймоніда «Море Невухім» (Moreh Nebukim) та инших єврейських мислителів. Потім він ретельно простудіював сучасну йому німецьку філософію, зокрема Іммануїла Канта, почав читати латинських, французьких, арабських класиків. Надмірне навчання підірвало його здоров'я і 1808 р. він перебирається до Львова, щоб трохи його поправити. Тут він зустрічається з раббі Рапопортом. Їхня дружба стала дуже плідною для єврейського відродження у Галичині. Знову повертається до Жовкви, запоєм читає Фіхте, Шеллінґа, і особливо Геґеля, який вплинув на нього чи не найбільше. Рапопорт відвідує його у Жовкві. Якийсь час Крохмаль пробує зайнятися підприємництвом, але невдало. Стає книгарем у Жовкві, хоч був запрошений до Берліна. У Жовкві Крохмаль написав історію єврейського світу у перспективі філософії Геґеля «Море Невухім га-Зман» (Moreh Nebuke ha-Zeman, Lemberg, 1851). Останні дні його пройшли у Тернополі, де він і помирає.

Цікавим маскілом був і Мендель Левін (Mendel Levin, 1791-1819) . Він народився неподалік Тернополя, у Сатанові, а помер у Миколаєві. Його наука теж починалася з Талмуда, однак після навчання у Берліні, у Мендельсона, він теж стає твердим прихильником Гаскали. Потім повертається до Бродів, Устя, Могилева, включається у просвітницьку роботу. І насамкінець учить дітей князя Адама Чарторийского (Adam Jerzy Czartoryski, 1770-1861) у Миколаєві, дискутує з князем і врешті навіть пише для нього французькою мовою есей про філософію Канта. Зрештою, князь Чарторийський добре знав і становище тогочасного єврейства. Будучи високим урядовцем в Росії, він був членом «Комітету у справах євреїв». Левін — автор багатьох статей та книг. Деякі з них вийшли друком у Тернополі.

У Австрійській імперії більшість українських земель входила до окремого коронного краю — Королівства Галіції і Лодомерії (Володимирії) (Königreich Galizien und Lodomerien) , яке складалось із власне Галичини і приєднаних до неї польських земель — великого князівства Краківського та князівств Освєнцімського та Заторського (Großherzogtum Krakau und den Herzogtümern Auschwitz und Zator). Усі ці землі невдовзі почали називати Галичиною, хоча малопольські землі до того часу жодною Галичиною не були. До 1772 року, коли внаслідок поділу Польщі ці землі відійшли до Австрії, під поняттям «Галичина» розуміли тільки українські землі Руського і Белзького воєводств, поділених Австрією на 12 циркулів: Коломийський, Чортківський, Тернопільський, Бережанський, Перемишлянський, Львівський, Станіславівський, Золочівський, Жовківський, Самбірський, Стрийський і частково Сяноцький. Весь коронний край займав 78,5 тис. кв. км. На українську частину припадало 55,7 тис. кв. км. За першим австрійським переписом 1773 року у східній частині краю (власне Галичині) проживало 1 820 000 осіб, з них українці становили 71%, поляки — 22%, євреї — 4%.

Тернопіль виявився адміністративним центром циркулу — округу. Однак господарче та політичне життя міста у першій половині ХІХ ст. розвивалося повільно. Пожвавлення принесла революція — так звана «Весна народів» 1848 р.

Перші вибори до австрійського парламенту відбулися у тому ж 1848 році, а перше його засідання — 10 липня. Тоді було обрано 383 посли (депутати). Галичину представляли 96 послів. У першому Австрійському Райхсраті Тернопіль представляв поляк німецького походження Влодзімєж Мандль (Wlodzimiez Mandl) — тоді поштмейстер, а згодом мер та засновник сучасного Старого парку, а також Іван Федорович, дідич із Скалатщини. У крайовий сейм від Тернополя було обрано лікаря Моріца Карміна (Maurycy (Moritz) Karmin) — єврея. Зазначимо, що у 1849 році, коли відбувалися вибори до крайового сейму у Львові, Тернопіль мав 16 167 мешканців, з них 9 632 євреї, 3 483 — українці, 3 032 поляки.

Продовжувалася і просвітницька традиція Перля. Тернопіль знову народжував нових єврейських просвітників, як-от Базилія Штерна (Stern Basilius, 1798-1840) . Він народився у Тернополі 1798 р. і працював у школі Перля. У 1828 р. був запрошений до Одеси на посаду директора одеської єврейської школи. У 1837 р. йому навіть вдалося відкрити аналогічні школи для єврейських хлопчиків та дівчат у Кишиневі.

Ще одним просвітителем, якого дав Тернопіль, був археолог та лінгвіст Сімха Пінскер (Simhah Pinsker, 1801-1864) . Він пройшов той самий шлях, що і Штерн — народився у Тернополі, а помер у Одесі. Його навчання розпочалося у тернопільському хедері. Якийсь час він займався підприємництвом і шляхи привели його до Одеси, де він відкриває все ту ж світську єврейську школу, директором якої став Штерн. Тоді ж він знайомиться з кримською караїмською культурою, досліджує караїмські манускрипти, які з Криму привозить караїмський учений Авраам Фіркович, і стає світової слави гебраїстом.

Таким же продовжувачем справи Перля став і поет та лінгвіст Тобіас Ґутман Федер (Tobias Gutman Feder, 1760-1817) . Він продовжив опонувати хасидам, писав на них сатири, написав і чимало праць в царині єврейської лінгвістики.

До цього кола інтелектуалів сміливо можна долучити і Шмуеля Лейба Ґольденберґа (Samuel Loeb Goldenberg, 1807-1846) . Хоча він народився у Болехові, але більшу частину життя провів у Тернополі. Тут він заснував єврейський журнал «Керем Гемед» (Kerem Hemed, vols. І. та ІІ., Vienna, 1833 і 1836; vols. ІІІ.-VII., Prague, 1838-43) , який став платформою до розгортання новітніх наукових дискусій. Авторами стали такі світила тогочасного єврейства, як Рапопорт, Крохмаль, Леопольд Цунц (Leopold Zunz), Хаїм Слонімський (Chaim Slonimsky), Шломо Пінелес (Shlomo Pineles), Моше Хаїм Луццато (Moshe Chaim Luzzatto), Ісаак Шмуель Реджіо (Isaak Shmuel Reggio), Авраам Ґайґер (Abraham Geiger), Ісаак Ертер (Isaac Erter), Самуель Бик (Samuel Byk), Тобіас Ґутман Федер (Tobias Gutman Feder), Йосеф Перль (Josef Perl), Аарон Хорін (Aaron Chorin).

На початку ХХ ст. у Тернополі вже було 30 415 мешканців. З них близько 14 000 були євреями.

Головним заняттям мешканців була торгівля. Особливо торгівля з Росією, яка відбувалася через залізничну станцію Підволочиська.

Важкі випробування випали на долю міста у час Першої світової війни. Вже у перші дні після кількагодинної битви його зайняли російські війська. До окупованої Росією території належали тодішні Тернопільський, Збаразький, Скалатський, Теребовлянський, Копичинецький, Чортківський, Борщівський, Заліщицький, Городенківський, Снятинський повіти та північна частина Буковини. Від війни страждало і тернопільське єврейство.

Під час Першої світової війни у серпні 1914 р. Тернопіль зайняли російські війська і утримували його до липня 1917 р. Перед війною, у 1914 році населення міста становило 35,2 тисячі, а в час війни це число зменшилося до 30,9 тисяч.

Після розпаду Австро-Угорщини 1 листопада 1918 р. на території підавстрійської Галичини було проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки. Уся територія ЗУНР поділялась на 3 військові області (Львів, Тернопіль, Станіславів). Так що Тернопіль став істотним військово-адміністративним центром ЗУНР.

В листопаді-грудні 1918 р. у Тернополі були сформовані 1-й піхотний полк ім. С. Петлюри і Студентська сотня, а в червні 1919 р. — 18-а (Тернопільська) бригада та Єврейський ударний батальйон («Жидівський пробоєвий курінь»). Виріс він із сотні міліції, створеної з ініціативи єврейського населення для охорони і оборони їхньої дільниці міста.

1921 р. Тернопіль відійшов до Польщі.

1931 р. у Тернопільському повіті, за офіційною польською статистикою, мешкало 5 836 євреїв. Натомість у самому місті 1939 р. — 13 768 євреїв.

Сьогодні у Тернополі можна оглянути кіркут ХІХ ст., який розміщений на вул. Микулинецькій.

1. Tarnopol, Tarnopol Volume, Ph. Korngruen, The Encyclopaedia of the Jewish Diaspora, 1955, Jerusalem.

2. J. L. Landau, Nachman Krochmal, Berlin, 1904.S. S. G. Ro.

3. Л. Бойцун, Тернопіль у плині літ, Тернопіль, Джура, 2003.

ТАРАС ВОЗНЯК / Джерело


Залиште відгук

Ваше ім"я:

Відгуки:

Формулы на латехе: $$f(x) = x^2-\sqrt{x}$$ превратится в $$f(x) = x^2-\sqrt{x}$$.
Для выделения используйте следующий код: [i]курсив[/i], [b]жирный[/b].
Цитату оформляйте так: [q = имя автора]цитата[/q] или [q]еще цитата[/q].
Ссылку начните с http://. Других команд или HTML-тегов здесь нет.

Сколько будет 43+8?

По темі «Публікації»

ОСТАННІ НОВИНИ

Ще у розділі «База»

Последние комментарии на сайте